СПРА́ГЛИЙ, а, е.
1. Який дуже хоче пити, відчуває спрагу.
Коли останні надії вже покинули товаришів, вони почули звук далекого пострілу. Мабуть, не дає стільки радості крик “вода!” змореним, спраглим мандрівникам у жаркій пустині, скільки приніс її цей далекий звук комсомольцям (О. Донченко);
Ми зрозуміли: про свої поля Ті люди спраглі говорили (М. Рильський);
До ріки з пасовища лісного спускався Олень той, спраглий на сонці, жадобу втолить водопоєм (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
// у знач. ім. спра́глий, лого, ч. Той, хто дуже хоче пити, відчуває спрагу.
З вулиці не своїм голосом кликано спраглих по лимонад (М. Коцюбинський);
Я лиш тому співаю про кохану, Що так мені потрібно ніжних рук, Як спраглому води... (Д. Павличко);
Думав жадібно, як спраглий воду п'є – захлинаючись безоглядними ковтками (В. Підмогильний);
// Пересохлий від спраги (про язик, губи і т. ін.).
Він устами спраглими приник До джерела (М. Рильський);
На ранок стало краще. Спраглий язик промивала Ганна Федорівна борною, радіючи, що тяжка хвороба переборена і чоловік тепер житиме (А. Шиян);
Вона шепотіла щось спраглими губами (Іван Ле).
2. перен. Який не має достатньої кількості води, вологи.
Гримить! .. Жде спрагла земля плодотворної зливи (І. Франко);
Шумить вода по листі, по гіллі І спраглу землю напуває щиро (М. Рильський);
По спраглих від зимового бездощів'я полях потечуть води каналів; урожаї всюди потрояться і почетверяться (В. Минко);
Спраглі дні літа.
3. перен. Який виражає пристрасть, сильне почуття; гарячий.
Тільки надія є, спрагла, як ця земля, Благословенна, як хліб, зважена, як метал (М. Бажан);
Плачучи, засміялась Вутанька і ще міцніш пригорнула сина до себе, осипаючи його спраглими .. поцілунками (О. Гончар);
Є в світі душі і печальні очі, В спраглому чеканні виглядають нас... (М. Вінграновський).
4. перен. Який жадає чого-небудь, жадібний до чогось, на щось.
Не знаю, чи то з усіма таке діється, чи то лише зо мною, спраглим усього рідного, тепер далекого від мене (М. Коцюбинський);
Смішно. Дивно. Я пишу своїй доньці... Мені кажуть, що я ніколи не був жонатий і не мав дітей, а мої мрії – це є просто химери мого спраглого на батьківське щастя мозку (Олесь Досвітній);
Величезні башти, фантастичні дерева, блакитні ставки встають, виростають перед спраглим зором мандрівника (О. Копиленко);
А що ж дорікати за любов до коней міським хлопчакам, спраглим живої природи в сучасному ентеерівськомму світі (В. Дрозд).
5. перен. Який прагне чого-небудь.
З дитинства спраглий до знань, до подорожей, Пржевальський задається метою стати природодослідником (з наук.-попул. літ.).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
ПРИ́СТРАСНИЙ (про почуття та їх вираження — нестримний у своєму вияві, дуже сильний), ПАЛКИ́Й, ГАРЯ́ЧИЙ, ЖАГУ́ЧИЙ, ПОЛУМ'Я́НИЙ, ПОЛУМ'ЯНИСТИЙ рідше, ПЛ... смотреть
-а, -е. 1) Який дуже хоче пити, відчуває спрагу. || у знач. ім. спраглий, -лого, ч. Той, хто дуже хоче пити, відчуває спрагу. || Пересохлий від спраги... смотреть
-а, -е.1》 Який дуже хоче пити, відчуває спрагу.|| у знач. ім. спраглий, -лого, ч. Той, хто дуже хоче пити, відчуває спрагу.|| Пересохлий від сп... смотреть
[sprahłyj]прикм.1) spragniony (pić)2) żądny
спрагнений; (чого) жадний; (до чого) жаждивий, жадібний; (- губи) пересохлий, смажний; (степ) безводний; (цілунок) гарячий, жагучий; спрагливий.
【形】1) 口渴的2) 渴望的, 渴求的
ад'єктивжаждущий
жаждущий, испытывающий жажду, томимый жаждой
Thirsty, athirst
спра́глий прикметник
spragniony