СОКОЛИНИЙ

СОКОЛИ́НИЙ, а, е.

1. Прикм. до со́кіл¹ 1.

[Настуся (вертається заквітчана, співаючи):] “Якби мені крила, крила Соколинії, Полетіла б я за милим, За дружиною” (Т. Шевченко).

2. Власт. соколові, такий, як у сокола (див. со́кіл¹ 1).

Відвага соколина;

Сила соколина.

3. перен. Дуже пильний, проникливий (про око, очі).

Навіть соколине око Панталахи в сутіні не могло добачити засідки (І. Франко);

Він стояв, поклавши руку на ефес шаблі, високий, стрункий, і соколиними очима дивився на свій загін (О. Десняк);

// Який виражає гордість, сміливість, силу (про погляд, очі).

[Текля:] Я вас перед усіма вихваляю .. У нього, кажу, і погляд соколиний, хода молодецька (М. Кропивницький);

Проймає погляд соколиний Віків грядущих далечінь (М. Рильський).