СМИК¹, а́, ч.
Те саме, що смичо́к¹.
Перетанцювавши пару разів, він під час паузи взяв у музики скрипку і повів смиком по струнах (І. Франко);
Ти смієшся, дзвінко граєш І що хворий ти – не знаєш .. Вдарив дзвін... твоя рука Знов відшукує смика (О. Олесь);
* У порівн. Гнеться над тином худий, наче смик, Полікарп (М. Стельмах).
◇ (1) Ба́бин смик – парубок, який одружується зі старою багатою жінкою.
Один бабин смик, який заради маєтку одружився на старшій і слабій жінці, чекаючи її смерті, розставляв сіті на дівчат (з газ.);
Перепа́вся (перепа́лася) на смик (суха́р і т. ін.) див. перепада́тися;
Перепа́стися на смик (на суха́р) див. перепада́тися.
СМИК², а, ч.
1. Ремінь або ланцюжок, яким зв'язують гончих собак, прикріплюючи його до нашийників.
При поясі у вершників були шаблі, а в руках луки із стрілами. За сідлом вели, як собак на смику, двох жінок (П. Панч);
Легенький свист. То Йосип Євдокимович подає знак, що він уже на місці. Відпускаються з смика Докучай і Бандит (Остап Вишня).
2. Пара або дві пари гончих собак, зв'язаних ременем або ланцюжком для полювання.
Дівчата з криком кидаються врозтіч. З-за брами виїжджає блискучий похід. Попереду ловчі із смиком псів (І. Кочерга).
СМИК³, розм.
Уживається як пред. за знач. смикну́ти і смикну́тися.
Що рибка смик – то серце тьох! Серденько щось Рибалочці віщує (П. Гулак-Артемовський);
– Іду – а мороз такий, що туман стоїть і губи злипаються. Я флягу відчеплю, спирту – смик і потихеньку просуваюся далі (Григорій Тютюнник);
Пішли обоє, влізли до саду, наїлися винограду і вже хотіли назад вертати, аж тут смик! Лисичка ступила необережно, та і зловилася в сильце (І. Франко);
Відьма, це ж вона – відьма! .. Вона з двора – я за нею. Вона попід тином смик сюди, смик туди – я за нею (М. Коцюбинський).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
I -а, ч.1) Те саме, що смичок I. •• Бабин смик заст. — парубок, який одружується зі старою багатою жінкою. 2) Давньоруська назва смичкового музичного ... смотреть
СМИЧО́К, СМИК, ЛУЧО́К заст. Повести смичком по струнах.ШВО́РА (ремінь, шнур, на якому водять собак, перев. мисливських), ШВО́РКА, ПОВОДО́К, РЕМІНЕ́ЦЬ, ... смотреть
I -а, ч. 1》 Те саме, що смичок I.Бабин смик заст. — парубок, який одружується зі старою багатою жінкою.2》 Давньоруська назва смичкового музичного ін... смотреть
ба́бин смик. Парубок, який одружується зі старою багатою жінкою. Один бабин смик, який заради маєтку одружився на старшій і слабій жінці, чекаючи її смерті, розставляв сіті на дівчат (З газети). перепа́стися на смик (на суха́р). Дуже схуднути, охлянути, виснажитися. — Що з тобою? Де ти зник? Чого перепався на смик? (М. Стельмах); Уздрівши чоловіка, Олена обривала спів і починала докоряти, що він, Марко, і не обідав, і забувся за жінку, і сам перепався на смик (М. Стельмах); Третій тиждень і на ногу не стає (кобила). Перепалась — ну на сухар (А. Головко).... смотреть
1. Давньоруська назва смичкового музичного інструменту, яка згадується в пам’ятках письменності до XVI ст. 2. Старовиннаназва смичка в Руси.
імен. чол. роду
I муз.; разг. смычок II охотн. (ремень, шнур) свора, смычок III предик. 1) дёрг 2) (о стремительном движении) шасть
смик 1 іменник чоловічого роду смик 2 вигук незмінювана словникова одиниця розм.
див. сильний
смик, -а
Смик I, ку, м. 1) Смычокъ. Грай, музико, бо ти звик, дери лика, роби смик. Грин. III. 648. 2) ? Гладкий, як смик. Мнж. 170. 3) ? Летіли индики, а в три смики. Грин. III. 51. 4) мн. Двѣ вертикальныя пластинки, которыя неподвижно соединяютъ верхнюю и нижнюю части ярма. Шух. І. 165. 5) Ба́бин смик. Названіе парня, который ради состояніи женится на старой женщинѣ. Фр. Пр. 18. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 157.... смотреть