РОЗТУШО́ВАНИЙ, а, е, спец.
Дієпр. пас. до розтушува́ти;
// у знач. прикм.
Розтушований малюнок.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
розтушований розсіяний, приглушений, неяскравий (про світло): Монтер забув його погасити, і світло крізь полотно куліс розтушованим і ніжним пилом засипало наш стіл і, продершися через дірку котари в'язкою гострих стріл, золотило Феденків горб (Тарнавський З.)... смотреть
-а, -е, спец. Дієприкм. пас. мин. ч. до розтушувати.
ад'єктив
-а, -е, спец. Дієприкм. пас. мин. ч. до розтушувати.
розтушо́ваний дієприкметник
техн. растушёванный