РОЗПИЛЯНИЙ

РОЗПИ́ЛЯНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розпиля́ти².

Коли розпиляний [дуб] ліг з повороту І в тіло уїлися зуби гаків, – На широкі груди ступила кіннота, Колишучи небо блиском підків (А. Малишко).

РОЗПИЛЯННЯ →← РОЗПИЛЮВАЧКА

-а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розпиляти II. || розпиляно, безос. присудк. сл.

-а, -е.Дієприкм. пас. мин. ч. до розпиляти II.|| розпиляно, безос. присудк. сл.

ад'єктивраспиленный

розпи́ляний дієприкметник від: розпиля́ти

Розпи́ляний, -на, -не

техн. распиленный