РОЗПА́ЧЛИВИЙ, а, е.
1. Який виражає розпач; сповнений, перейнятий розпачем.
У нас в хаті ридання голосне та гірке, та розпачливе (Марко Вовчок);
У Василька був такий розпачливий вигляд (О. Донченко);
Над водою розлігся розпачливий зойк (М. Стельмах);
Степан Онуфрійович .. ніби й не чув зойків та розпачливих питань дружини (Ю. Збанацький);
// Який впав у розпач; охоплений розпачем.
* Образно. Єсть у мене одна Розпачли́ва, сумна, Одинокая зірка ясна́я (Леся Українка);
// у знач. ім. розпа́чливий, вого, ч.; розпа́члива, вої, ж. Людина, що впала в розпач, піддалася розпачу.
Скажи мені, фантазіє дивна, .. Як певную мету вказати розпачливим? (Леся Українка).
2. Дуже тяжкий; безпорадний, безвихідний.
Даремне думаєте, що я вже в такому розпачливому моральному стані (Леся Українка).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
НЕВТІ́ШНИЙ (про важкий психічний стан, почуття, плач і т. ін. — який неможливо втішити чим-небудь, заспокоїти), БЕЗУТІ́ШНИЙ, НЕРОЗВА́ЖНИЙ, НЕРОЗВА́ЖЛИВ... смотреть
-а, -е. 1) Який виражає розпач; сповнений, перейнятий розпачем. || Який впав у розпач; охоплений розпачем. || у знач. ім. розпачливий, -вого, ч.; розп... смотреть
-а, -е.1》 Який виражає розпач; сповнений, перейнятий розпачем.|| Який впав у розпач; охоплений розпачем.|| у знач. ім. розпачливий, -вого, ч. ; ... смотреть
розпа́чливий[розпачлиевией і роспачлиевией]м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і
[rozpaczływyj]прикм.rozpaczliwy, beznadziejny
ад'єктив1. який виражає розпач2. дуже тяжкий; безпорадний, безвихіднийотчаянный
(стан) безвихідний, безнадійний, безпорадний; (крик) відчайдушний, несамовитий, нестямний, шалений, дикий.
Deplorable, heart breaking, heartrending, sad, desperate
【形】 绝望的, 悲观失望的
{розпа́члиевией і роспа́члиевией} м. (на) -вому/-вім, мн. -ві.
див. сумний
(який пройнятий відчаєм) відчайдушний, безнадійний.
Розпа́чливий, -ва, -ве
полный отчаяния, отчаянный
розпа́чливий прикметник