РОЗКОРЧО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до розкорчува́ти.
Вся площа розсадника розкорчована;
// розкорчо́вано, безос. пред.
Викопано канави, розкорчовано кущі, зрізано купини, площу зорано і засіяно вівсяницею, тимофіївкою та іншими травами (з наук.-попул. літ.);
// у знач. прикм.
Гуркоче трактор на розкорчованій цілині (В. Кучер).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
-а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розкорчувати. || розкорчовано, безос. присудк. сл.
-а, -е.Дієприкм. пас. мин. ч. до розкорчувати.|| розкорчовано, безос. присудк. сл.
ад'єктив
розкорчо́ваний дієприкметник