РОЗДА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗДАВИ́ТИ, давлю́, да́виш; мн. розда́влять; док.
1. що. Надавлюючи або натискуючи, розчавлювати, розпліскувати, роздушувати що-небудь.
Шофер натиснув на газ, і машина, роздавлюючи скатами воду в калюжах, зникла за деревами (Л. Первомайський).
2. кого. Давлячи, тиснучи, тяжко ранити, умертвляти.
Терентій роздавлює на щоці комара (М. Стельмах);
– Я роздавлю тебе, як жабу, Зітру, зімну, мороз як бабу, Що тут і зуби ти зітнеш (І. Котляревський);
Височенна скеля .. вся поросла лісом. Ідеш – і здається, насувається вона на тебе, от-от роздавить (Г. Хоткевич);
// Збиваючи з ніг, калічити, вбивати.
– Василь попав під аварію, його ледве не роздавив грузовик (А. Хижняк);
// Дуже гнітити, приголомшувати, завдаючи страждань.
Кривавить серце кволе мого брата лиха негода, роздавлює його до краю кляте ярмо народа... (Уляна Кравченко);
Здається мені, що діється щось, що мене має роздавити і знівечити, і під обухом сеї манії хожу [ходжу] (В. Стефаник);
Пізно ти, рідна, діждалась підмоги – Серце звільнилось розбите, слабе. Ти ж помирала й не знала, небога, Що роздавило і тата й тебе... (Д. Павличко).
3. кого. Завдавати кому-небудь рішучої поразки.
Ми зірвали спроби роздушити нас шляхом війни (із журн.).
4. що, фам. Розпивати що-небудь хмільне.
Шпилька підвівсь і мовить: – Може, почекаємо? Скоро Палажка на обід прийде. Півлітру роздавимо... (Є. Кравченко).
◇ (1) Роздави́ти (роздуши́ти) півлі́тру (чве́ртку, пля́шку і т. ін.), фам. – розпити спиртне.
Шпилька підвівсь і мовить: – Може, почекаємо? Скоро Палажка на обід прийде. Півлітру роздавимо... (Є. Кравченко);
– А пошукай-но, жінко, чи не знайдеться в тебе погрітися нам чим-небудь після дороги? – сказав Матвій, скидаючи кожуха. – Ми з Іванком не відмовимось чвертку роздушити (В. Москалець);
(2) Як му́ху (мух) роздави́ти (задави́ти) кого – нещадно, не докладаючи зусиль, знищити; уживається також як погроза фізичної розправи.
– Бережись, – кричить Чіпка, – укладу! Як муху роздавлю (Панас Мирний);
– Шпак ти, а не командир! Вершників своїх, жменьку нещасну, в тил нам поставив. Щастя твоє, що ми догадалися: як мух би роздавили! (О. Левада);
– Та я тобі за сюю шкоду Ти знаєш, що зроблю?.. Як муху задавлю (Л. Глібов).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
ГНІТИ́ТИ (діяти гнітюче, викликати важке й болісне почуття), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, ЗГНІ́ЧУВАТИ, ДАВИ́ТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ, РОЗДА́ВЛЮВАТИ підси... смотреть
-юю, -юєш, недок., роздавити, -давлю, -давиш; мн. роздавлять; док., перех. 1) Надавлюючи або натискуючи, розчавлювати, розпліскувати, роздушувати що-н... смотреть
-юю, -юєш, недок. , роздавити, -давлю, -давиш; мн. роздавлять; док. , перех. 1》 Надавлюючи або натискуючи, розчавлювати, розпліскувати, роздушувати щ... смотреть
недок. роздавлювати, док. роздавитиto crush, to smash (beneath, under); (автомобілем та ін.) to run over (down); (лимон тощо) to squash
(стискаючи, руйнувати щось) роздушувати, розчавлювати, розплющувати, (ногою) розтоптувати.
несов. - роздавлювати, сов. - роздавити раздавливать, раздавить
розда́влювати дієслово недоконаного виду
-юю, -юєш rozgniatać, miażdżyć
техн. раздавливать