РОЗГОРТАТИ

РОЗГОРТА́ТИ, а́ю, ає́ш і рідко РОЗГО́РТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГОРНУ́ТИ, горну́, го́рнеш, док.

1. що. Розправляти що-небудь згорнуте, зібгане.

Розгортала [Маланка] вишивані рушники і переводила задумливий погляд на дочку (М. Коцюбинський);

Сяде [Маруся] там під сосонкою, розгорне платок, що Василь їй зоставив, дивиться на нього (Г. Квітка-Основ'яненко);

Обушний витяг з кишені увосьмеро зібгану, притерту по краях газету і розгорнув її на столі (І. Кириленко);

// Розкочувати, розмотувати що-небудь (рулон, сувій і т. ін ).

Волько лепетав язиком незгірше своєї жінки, вихвалював матерії для літнього костюма, розгортував їх, розвішував на прилавку (І. Нечуй-Левицький);

Маркові руки розгортають пов'язку (Ю. Яновський);

* Образно. Степ яснів, ширився, невтомно розгортав один за одним безбережні сувої і стелив під ноги вершникам то ясні плахти різнобарвного зілля, то зелені смужки жита та пшениці (С. Добровольський);

// Розкривати пелюстки, листя (про рослини).

Після цього попрощався [чоловік] з дітьми, ще подивився на город, де саме маки розгортали свої віночки, й неохоче поплентався на вулицю (М. Стельмах);

Ніжні мімози і ті розгорнули листочки гарячі, мліють без мрії... (Леся Українка);

// Надавати чому-небудь природної форми.

Подорожні щойно викупались. Рудий розгортав іще мокрі вуса, з яких стікала вода (М. Коцюбинський);

// Розпрямляти що-небудь зігнуте, складене; витягувати.

Качки, уже без лапок, розгортали з натуги свої широкі стегна (М. Коцюбинський);

Барабаш широко, на ввесь розмах, розгорнув гармонь, спробував голосники, й улюблений інструмент батареї сипнув тихими незнайомими голосами (Л. Смілянський);

// Широко розставляти в сторони (руки, крила).

Розгорнувши, мов крила, маленькі голі рученята, у білому легенькому платтячку, вона, як гуска, плутаючись ногами й перехиляючись з одного боку на другий, пустилася до матері (Г. Коцюба);

– Чи, може, вам більше до вподоби орел, що розгорнув би крила над головою і вів би вас до перемог..? (Ю. Яновський);

* Образно. Обійми ранок розгортає, і туманіє, і цвіте над полем, над далеким гаєм (В. Сосюра);

// Розпускати що-небудь, напинаючи (прапор, вітрило і т. ін.).

Розгорнув човен парус і не поплив, а полетів над синіми хвилями (О. Іваненко);

Переможним маршем, стяги розгорнувши, Плине наш державний гордий корабель (М. Бажан);

* Образно. Синє небо, побратавшись з веселою землею, розгортає над нею своє блакитне, безмірно-високе, бездонно-глибоке шатро (Панас Мирний);

// перен. Робити що-небудь доступним, відкритим зорові.

Уривки думок .. розгортали перед закритими очима пишний малюнок якогось іншого життя (Панас Мирний);

Сонце і море навперейми намагались розгорнуть перед ним всі свої дива (М. Коцюбинський);

Нам земля своє лоно розгорне, і запахне весною рілля (В. Сосюра).

2. що. Розв'язувати, розкривати, розмотувати що-небудь зав'язане, загорнуте, спаковане.

Він добув із шухляди стола кілька пожмаканих папіряних пакунків і почав їх розгортати, розправляючи неслухняний папір (Олесь Досвітній);

Лежить якась ганчірка, а в ній щось важке. Розгортаю – аж то свічники (М. Стельмах);

Розгорнула я мішок, подивилась, аж у мішку кукурудза (І. Нечуй-Левицький);

Двері тихо відчинилися, і в них показалася рука, поклала біля порога вузлик. Тимко розгорнув: білизна (Григорій Тютюнник);

// Розкривати для письма, читання (зошит, книжку і т. ін.).

Мені й не треба розгортать твоєї книги (І. Нечуй-Левицький);

Мій хлопчику! З тобою сам би я Охоче сів на лаву, розгорнув би Синенький зошит (М. Рильський);

Розгорніть твір Івана Франка “Сучасний літопис” і подивіться, як поет протестував проти понімечення не лише українських земель, але й земель польських (П. Тичина);

// безос.

Дужим поривом розгорнуло забуту в траві книжку (О. Ільченко).

3. кого, що. Прокладаючи собі шлях, розштовхувати, розпихати і т. ін. кого-, що-небудь.

Вона ногами розгортала птахів і проводила гостя до воріт (С. Чорнобривець);

Олександр розгорнув ліктями робітників, підняв з мостової поламаний держак і вперіщив ним крамаря (П. Панч);

// що. Розсовувати, розхиляти на обидва боки (гілля, стебла, кущі і т. ін.).

Стає [Маланка] на коліна, розгортає стебло і збирає червоні зерна (М. Коцюбинський);

Розгортала [Федорка] шорстке листя огудини рукою, а огірків не бачила (А. Головко);

Присів [Тимко] навпочіпки і обережно, лагідно розгорнув пальцями густий кущик трави (Григорій Тютюнник);

// що. Відвертати, відкидати поли одягу.

Підносив [вітер] криси високих капелюхів та розгортав поли одягу парубків (Н. Кобринська).

4. що. Розгрібати, розкидати що-небудь сипке.

Василько .. розгортав ногами білий пухкий сніг (М. Коцюбинський);

Могутні машини ріжуть його [курган] сталевими лемешами, розрівнюють, розгортають (О. Гончар);

Розгорнув [Антон] жар та так і залишив (С. Чорнобривець);

Швидкими міцними рухами Жайсак розгорнув пісок (З. Тулуб).

5. що, перен. Розвивати, здійснювати що-небудь (перев. у великому масштабі, широко).

Хочеш порядок мати – треба критику й самокритику розгортати (прислів'я);

Артилерійська канонада .. тривала дві години. Після неї дивізія розгорнула наступ (Григорій Тютюнник);

Трудящі міст і сіл розгорнули великі роботи по відбудові зруйнованого війною народного господарства (з наук. літ.).

6. що, перен. Давати чому-небудь (здібностям, силам, таланту і т. ін.) вільно розвиватися, проявлятися.

– У житті .. найважливіше – знайти самого себе. Своєчасно зрозуміти, на що ти здатний, де найширше розгорнеш свої сили (М. Рудь);

// Збільшуючи об'єм, поглиблюючи зміст, розширювати твір (літературний, музичний).

Користуючись пісенними засобами, Шевченко широко розгорнув сюжет своєї балади “Тополя” (з наук. літ.).

7. що, перен. Готувати що-небудь до дії, до виконання яких-небудь функцій.

В цементовій трубі, прокладеній попід шосе, лікарі розгорнули медпункт (О. Гончар);

– Незабаром я повинен розгорнути рацію. Час нам іти... (П. Автомонов).

8. що, перен. Описувати, зображувати, розкривати суть чогось, розповідати про що-небудь.

З вірою, з запалом неофіта розгортав передо мною Солонина план своєї діяльності на селі (М. Коцюбинський);

Дід, ласкавий бородань, Мереживо оповідань Почав повільно розгортати... (М. Рильський);

Я коротенько тобі розгорну мою думку (М. Зеров).

(1) Розгорта́ти / розгорну́ти війська́ (фронт, збро́йні си́ли):

а) здійснювати мобілізацію збройних сил, створювати фронт;

б) розташовувати війська на бойових позиціях.

[Оксана:] Хто розгорне ескадру в морі так, щоб не загинути від власних мін або підводних човнів німецьких? (О. Корнійчук);

Товариш Швед розгорнув батальйон точно за уставом і повів на Олешки (Ю. Яновський).

◇ (2) Розгорта́ти / розгорну́ти па́рус – виходити в плавання.

– А ви, значить, знову в рейс? Знов розгортаєте парус? – зверталися рибалки до капітана (О. Гончар).