РАМБУЛЬЄ́, невідм., ч. і ж.
Тонкорунна порода мериносових овець; вівця такої породи.
– Економія економією, але мені, Аркадію Валеріановичу, не зрозуміло, для чого ж ви тоді збудували цегляні, навіть з колонами, кошари? Коріння цього будівництва теж треба шукати в епосі Відродження? – Шукайте їх у звичайному глузді: в мене вівці не прості, а рамбульє .. В холодних кошарах не золота шерсть, а свиняча щетина виросте (М. Стельмах).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
рамбульє; ч. або ж. (фр.) 1. Тонкорунна порода мериносових овець; вівця такої породи. Від назви французької місцевості Рамбульє, де було виведено цю породу. 2. Назва салону маркіза Рамбульє, де збиралося товариство, що мало значний вплив на розвиток французької літератури 17 ст.... смотреть
невідм., с. Тонкорунна порода мериносових овець; вівця такої породи.
рамбульє́ 1 іменник середнього роду тонкорунна порода мериносових овець рамбульє́ 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота вівця або баран породи рамбульє... смотреть
рамбульє́ порода мериносних овець вовно-м’ясного напряму. Від назви французької місцевості Рамбульє, де було виведено цю породу.
невідм. , с. Тонкорунна порода мериносових овець; вівця такої породи.