ПІДЧИ́ТУВАЧ, а, ч., спец.
Той, хто здійснює підчитування.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
-а, ч., спец. Той, хто здійснює підчитування.
імен. чол. роду, жив.подчитчик
друк.copyholder
-а, ч. , спец. Той, хто здійснює підчитування.
підчи́тувач іменник чоловічого роду, істота
підчитувач, -а