ПШЕНИЧЕНЬКА

ПШЕНИ́ЧЕНЬКА, и, ж.

Пестл. до пшени́ця.

Ой у полі край дороги Пшениченька яра, Там молода дівчинонька Пшениченьку жала (з народної пісні);

– Піду я в поле до роботи, Злоту пшениченьку полоти (І. Франко);

Потім з моря звуків вирізалися дзвінкі, иов із срібла виковані, слова пісні: “Яром, яром, пшениченька ланом, Горою овес. Не по правді, молодий козаче, Зо мною живеш...” (С. Васильченко);

Зашумлять жита, пшениченьки, Довговусі ячмені (П. Дорошко);

– Як тільки що почнеш співати, Не хочеться [Півневі] й пшениченьки клювати (Л. Глібов);

Золотая пшениченька. Це з неї ми печемо білі, як сонце, паляниці (з газ.).