ПРОСКРЕГОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПРОСКРЕГОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док.
1. Док. до скрегота́ти, скреготі́ти.
Того дня тільки двічі проскреготіли двері в камеру (Ю. Збанацький);
Господар покрутив саморобний млин; прогуркотіло дерево і проскреготіло камінерями (В. Барка);
Розбігаються [ворожі солдати] до танків, зникають в броньованих їхніх нутрощах.., щоб, нестерпним скреготом проскреготівши через село, .. з'явитися на світанні в осіннім.. степу під Каховкою... (О. Гончар).
2. перен., що. Сказати, вимовити що-небудь різким, неприємним голосом.
“Дурна!” – проскреготав [Тадеуш] і, тупнувши ногою, Пішов невірною, турботною ходою (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);
– Не-чис-тий! Ва-ра! – проскреготів голос, подібний до рипіння осики в хуртовину (Н. Королева).
3. Скреготати, скреготіти якийсь час.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
СКРЕГОТА́ТИ (СКРЕГОТІ́ТИ) (утворювати звуки тертям верхнього ряду зубів об нижній), СКРИПІ́ТИ. — Док.: проскрегота́ти, проскреготі́ти, скри́пнути. Часо... смотреть
-очу, -очеш і проскреготіти, -очу, -отиш, док. 1) неперех. Док. до скреготати, скреготіти. 2) перен., перех.Сказати, вимовити що-небудь різким, неприє... смотреть
-очу, -очеш і проскреготіти, -очу, -отиш, док. 1》 неперех. Док. до скреготати, скреготіти.2》 перен. , перех. Сказати, вимовити що-небудь різким, неп... смотреть
дієсл. док. виду (що зробити?)Дієприслівникова форма: проскреготавши
проскрегота́ти дієслово доконаного виду