ПРОМО́ВЧАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до промо́вчати;
// промо́вчано, безос. пред.
В протоколі не промовчано навіть, що секції [розтин] доконали ті самі три лікарі, що за життя лічили його (І. Франко).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
-а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до промовчати. || промовчано, безос. присудк. сл.
-а, -е.Дієприкм. пас. мин. ч. до промовчати.|| промовчано, безос. присудк. сл.
ад'єктив
промо́вчаний дієприкметник