БІЛО́Н, ч.
1. род. а. Неповноцінна розмінна металева монета, номінальна вартість якої перевищує вартість закладеного в ній металу і витрати на карбування.
Малоцінні білони не зацікавили колекціонера (із журн.).
2. род. у. Срібло дуже низької проби, з якого карбують розмінні монети і деякі види ювелірних виробів.
Окремо слід назвати браслети, що відливалися зі свинцю, олова, білону, бронзи у спеціальній формі (з наук.-попул. літ.).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
-а, ч. 1) Низькопробне срібло, з якого карбують розмінну монету. 2) Неповноцінна розмінна металева монета.
[biłon]ч.bilon
-а, ч. 1》 Низькопробне срібло, з якого карбують розмінну монету.2》 Неповноцінна розмінна металева монета.
імен. чол. родубилон
біло́н (франц. billon) 1. Низькопробне срібло, з якого карбують розмінну монету. 2. Неповноцінна розмінна металева монета.
рос. биллон (від фр. billon) — низькопробне срібло, з якого карбують розмінну монету або неповноцінна розмінна монета.
білон; ч. (фр.) 1. Низькопробне срібло для карбування розмінної монети. 2. Неповноцінна розмінна металева монета.
біло́н 1 іменник чоловічого роду монета біло́н 2 іменник чоловічого роду сплав
білон, -а (монета) і -у (сплав)
техн. билон