БУХАНЕ́ЦЬ, нця́, ч.
Зменш. до буха́н 1.
– Не хоче кишка простого хліба – буханця їй подавай! – жартував дід (Панас Мирний);
Приносить вона майже завжди молоко чи буханець хліба (В. Козаченко);
Голову на буханець поклала, Задрімала в хліба на щоці (М. Вінграновський);
На вирощення пшениці лише для одного буханця витрачається 200 літрів води (з газ.).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
УДА́Р по чому, у що, чим, без додатка (різкий сильний поштовх кулаком, рідше ногою, коліном, спрямований на людину, частини її тіла), СТУСА́Н, ТУСА́Н р... смотреть
вліпи́ти буханця́ кому. Ударити кого-небудь. А іноді, було, й буханця уліпить (Мотря) Чіпці у спину, щоб довго не роздумував (Панас Мирний). годува́ти бе́бехами (буханця́ми) кого і без додатка. Бити кого-небудь. Хома подумав, що ще трохи його товкмачив, прийнявсь лежачого шкварити… знай його бебехами годує (Г. Квітка-Основ’яненко); — Оце діждався діточок на старість… Не хлібом, а бебехами годують (Григорій Тютюнник).... смотреть
імен. чол. роду, тільки одн.від слова: буханзменш. до буханбуханка сущ. жен. рода
бухане́ць[буханец']-н'ц'а, ор. -нцем, м. (на) -н'ц'і, р. мн. -н'ц'іў
[buhanec']ч.bochen
-нця, ч. Зменш. до бухан.
Бо́ханець= бухане́ць, -нця́бухане́ць, -нця́, -нце́ві; -нці́, -нці́в
1) коврига; (поменьше) коврижка 2) разг. толчок; разг. тумак
див. буханка
{бухане́ц} -нца́, ор. -нце́м, м. (на) -нці́, р. мн. -нці́ў.
див. хліб
-нця m, буханка -и ż bochenek chleba (głównie pszennego)
-нця, ч. Зменш. до бухан.
бухане́ць іменник чоловічого роду
Баханка
буханець, -нця
баханка
баханка