КОТОК

КОТО́К¹, тка́, ч., фольк.

1. Те саме, що ко́тик 1.

– Півнику-братику, відчини!.. – Тоток-тоток, не велів коток! (з казки);

* У порівн. І старесенький дідок Тут мурлика, мов коток (Л. Глібов);

Тихий, ніжний сум, як котки, безшумно підходить і треться об серце, муркоче (В. Винниченко);

Коли мати, над колискою схилившись, сумними очима на майбутнього академіка, стомлена, дивиться та: Ой ну, котку, котів два. Сірі, білі обидва... Отакий академік знатиме аромат рідної мови... (Остап Вишня);

– Якимцю, послухай мене, котку! – підлещувалась Зося, – поїдь ти з панною Теодозею в місто і покупи [купи], що нам потрібно до балу (І. Нечуй-Левицький).

2. Назва колискової пісні.

В сповиточку малому ти [муза] співала котка надо мною (Панас Мирний);

Погодувала [мати] вже, стала заколихувати, “котка” стиха співаючи (А. Головко);

– Мамо!.. – покликав раптом матір і сам злякався. – Ти все не спиш? – озвалася. – Співала ж тобі “Котка” (Василь Шевчук);

Співала ж вона “Котка” над тобою. Тулила до серця, навчала казати: “Мамо”! (Л. Костенко);

Примостилася [Тіна] напівлежачи в ліжку й, схилившись над Ярком, тихенько наспівувала йому “котка” (В. Чемерис).

КОТО́К², тка́, ч.

1. Машина з масивним циліндром, що обертається навколо осі, для вирівнювання та вкочування ґрунту, шляхового покриття.

Чорно-бура земля, змішана ніби з побитим склом та дрібненькими камінцями, була вкочена котками (Олесь Досвітній);

Він розповідав, що дуже цікавиться машинами, але за своє життя бачив лише паровоз, автомобіль, літак та котки, якими утрамбовують шляхи (М. Трублаїні);

Він працював у райцентрі, вминав залізним котком гарячий асфальт (О. Гончар);

* Образно. Дмитру Івановичу враз стало так важко, неначе по душі проїхав дорожній коток (Ю. Мушкетик);

Завдяки “геніальному” військовому керівництву страшний коток війни проїхав нашою землею двічі (з публіц. літ.).

2. Сільськогосподарське знаряддя для ущільнення ґрунту, руйнування ґрунтової кірки.

Звертала [Горленко] пильну увагу .. на роботу борін, котків, культиваторів (Є. Кротевич);

// заст. Кам'яне або бетонне знаряддя для молотьби.

Дехто молотив кам'яними котками, тягаючи їх самотужки по розстелених .. снопах (Ю. Яновський);

Де стукотить коток на золотім гармані.., там в сонячнім меду цвіте платок Оксани (В. Сосюра);

Як багато вмістило життя! Ще ж він застав, як хліб гарманували на токах – молотили кам'яним котком, знаряддям кам'яного віку (О. Гончар);

В нас колись молотили волами .. Утрамбовували тік і забивали посередині добрий пакіл, а потім прив'язані до пакола воли ходили кругом нього й тягали за собою важкий кам'яний коток (І. Білик).

3. техн. Пристрій для намотування дроту, кабелю і т. ін.; котушка.

Маслюк витягає з куща телефонний апарат, коток з дротом (І. Багмут);

Здається, що смиче він той червоний провід не з котка, почепленого на грудях, а з самих грудей (О. Гончар);

Десь там глибоко в нутрощах брами зарипіли котки й шестерні, й важкий зеленавий ланцюг почав спроквола опускатись у воду (І. Білик).

4. Кругла дерев'яна колодка, по якій перекочують важкі предмети.

Вої [воїни] виймали з них [човнів] приготовані ще з Києва волоки – дерев'яні котки (С. Скляренко);

Всіх із сокирами Доброчин кинув рубати колоддя для котків, які треба було підмощувати під ладді [лодії] та дракари, щоб поперекочувати їх суходолом до наступної води (І. Білик).

5. Порожнистий усередині стрижень із кружечками на кінцях для намотування ниток, стрічки і т.ін.

Бронзовий невеличкий коток із залишками ниток знайдено в Ольвії; знахідка датується ІІ–ІІІ ст. н. е. (з наук. літ.);

Учені підрахували, що довжина ДНК однієї хромосоми людини може сягати 5 см, та в клітині вона компактно вкладена й намотана на білки-гістони, як нитка на коток (з навч. літ.).