ЦУ-ЦУ́, виг.
1. Уживається для підкликання собак.
Аж тут і надворі туж-туж уже світає. “Цу-цу, Рябко!.. – тут всі, повибігавши з хат: – Цу-цу, Рябко... на-на!” – гукнули, як на гвалт (П. Гулак-Артемовський);
– Палиця в руці, цівка через плече, пищавка за поясом, – так я, небоже, щорана вирушав за вівцями. Три пси! Цу-цу! (І. Франко).
2. Уживається для вираження подиву, розчарування і т. ін.
Смеркалося .. огонь огнем Кругом запалало, – Аж злякавсь я... “Ура! Ура! Ура!” – закричали. “Цу-цу, дурні! Схаменіться! Чого се ви раді? Що горите?” (Т. Шевченко).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
НА виг. (ужив. для підкликання собаки), НЯ рідше, ЦУ-ЦУ́ (ЦЮ-ЦЮ́). "Цу-цу, Рябко!.. — тут всі, повибігавши з хат: — Цу-цу, Рябко... на-на!" — гукнули, ... смотреть
виг. 1) Уживається для підкликання собак. 2) Уживається для вираження подиву, розчарування тощо.
виг. 1》 Уживається для підкликання собак.2》 Уживається для вираження подиву, розчарування тощо.
ЦУЦУ несклон. цуцка ж. южн. вор. собака, щеня. | Цуцик м. южн. рыба бычок (вид), Gobius marmoratus.
межд.; = цю-цю 1) (для призыва собак) цю-цю 2) (возглас удивления) тю!
цу-цу́ вигук незмінювана словникова одиниця