РАДА

РА́ДА, и, ж.

1. Пропозиція, вказівка, як діяти в яких-небудь обставинах, допомога добрим словом у скруті; порада.

– А відтак вибираймо ми Петра Коваленка на начальника нашої громади. Отака моя рада! – скінчив Йван Хворостюк (Л. Мартович);

Подякувала Синиця Крукові за добру раду і полетіла шукати Бузька (І. Франко);

– Та коли вже мене вшанували, то моя рада: не гаяти, товариші, часу (О. Довженко).

2. Спільне обговорення яких-небудь питань, обмірковування чого-небудь з кимсь.

– Насте, – кличемо, – іди лишень до ради, порадимось. – Голова болить! – одказала (Марко Вовчок);

На ранок радиться [Максим] з Явдохою: як би від Сидора відскіпатись? Коли й Сидір якраз настиг на ту раду (Панас Мирний);

// Нарада, засідання.

– Все... Починаємо! – сказав генерал армії Глазунов і, поглянувши на годинник, підвівся над картами. Підвелися й усі генерали, полковники, командири й політпрацівники. Військова рада закінчилась (О. Довженко);

* У порівн. Отамани на бенкеті, Неначе на раді, Похожають [походжають], розмовляють (Т. Шевченко).

3. Колегіальний орган якої-небудь організації, установи чи сама організація, установа, що розпоряджається, керує ким-, чим-небудь або радить у чомусь.

Технічна рада зібралася через три дні в просторому залі .. сталеливарного цеху (В. Собко);

При кожному творчому колективі були створені художні ради (з наук. літ.);

У 1859 р. рада Російського Географічного товариства запросила Федора Богдановича взяти участь в роботі Сибірської експедиції (з наук.-попул. літ.);

Учена рада;

Педагогічна рада.

4. Орган державної влади, який обирається шляхом голосування і є формою політичної організації суспільства в ряді країн.

Ради були і є найбільш демократичною формою народовладдя (із журн.);

Місцеві ради народних депутатів (з публіц. літ.).

5. У Запорізькій Січі та на Лівобережній Україні в XVII–XVIII ст. – загальні збори козаків.

І зібралася козацька рада Круг Богданової булави (М. Рильський);

Уся повнота влади на Січі належала загальній раді, до якої входили всі козаки (з газ.).

(1) Верхо́вна Ра́да Украї́ни, юр. – єдиний орган законодавчої влади в Україні, парламент, що безпосередньо обирається загальними, рівними і прямими виборами таємним голосуванням.

Депутатом Верховної Ради України може бути обраний кожний громадянин України, який досяг 21 року (з мови документів);

(2) Ви́ща ра́да юсти́ції, юр. – колегіальний незалежний орган, який відповідає за формування суддівського корпусу та дисциплінарну відповідальність суддів.

Вища рада юстиції може прийняти рішення про невідповідність судді займаній посаді та надіслати це рішення до органу, який призначив чи обрав суддю (з наук. літ.);

Краї́на Рад див. краї́на;

Парла́ментська Асамбле́я Ра́ди Євро́пи див. асамбле́я;

Пора́ди (ра́ди) проха́ти див. пора́да;

Прийма́ти / прийня́ти ра́ду див. прийма́ти.○ Держа́ти (ра́дити) ра́ду див. держа́ти.

△ (3) Військо́ва ра́да, іст. – з середини XVII ст. орган козацької держави на чолі з гетьманом.

Гетьман Мазепа у 1702-му скликав військову раду й вимагав від своєї регули виставити супроти Запоріжжя з'єднані сили всіх полків (Г. Колісник).

(4) Всесві́тня Ра́да Ми́ру – міжнародний громадський орган всесвітнього руху прихильників миру, створений у 1950 р;

(5) Ра́да Федера́ції – верхня палата Федеральних Зборів Російської Федерації;

(6) Коза́цька ра́да, іст. – загальні козацькі збори, орган козацького управління в Україні в XVI–XVIII ст.

На козацькій раді вирішувались питання зовнішньої і внутрішньої політики, адміністративні, судові та військові справи; на них обирали і скидали гетьманів (на Січі – кошових отаманів) (з навч. літ.);

(7) Полкова́ ра́да, іст. – орган полкового самоврядування в реєстровому, а пізніше – городовому козацькому війську в Україні в XVII–XVIII століттях;

(8) Ра́да Безпе́ки ООН – основний постійний орган ООН, на який покладено головну відповідальність за підтримання міжнародного миру й безпеки.

Резолюція Ради Безпеки ООН;

Вперше публічно було названо трьох потенційних кандидатів у постійні члени Ради Безпеки ООН – Німеччину, Японію та, можливо, Бразилію (з газ.);

(9) Ра́да генера́льної старши́ни, іст. – в Україні в XVII–XVIII ст. – дорадчий орган при гетьманові, який керував державними справами;

(10) Ра́да міні́стрів – найвищий виконавчий і розпорядчий орган ряду країн; уряд цих країн;

(11) Ра́да Наро́дних Коміса́рів УРСР, іст. – до 1946 р. найвищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади Української РСР; уряд республіки;

(12) Ра́да націона́льної безпе́ки і оборо́ни Украї́ни:

а) координаційний орган з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.

Компетенція та функції Ради національної безпеки і оборони України визначаються законом (Конституція України);

б) найвищий орган влади в Запорозькій Січі у XVI–XVIII ст.

У січовій (військовій) раді брали участь усі козаки (з навч. літ.);

(13) Ра́да січово́ї старши́ни, іст. – напівофіційний орган Запорозької Січі, що здебільшого називався старшинською сходкою.

У XVIII столітті рада січовох старшини фактично перетворилась на найвищий орган влади Запорозької Січі (з навч. літ.);

(14) Ра́да старі́йшин:

а) у дореволюційній Росії – рада лідерів політичних партій, що входили у Державну думу;

б) у Радянському Союзі – орган сесій Верховної Ради СРСР, конференцій, з'їздів.

За дорученням Ради старійшин короткою промовою сесію відкриває найстаріший депутат академік К. М. Биков (з газ.);

(15) Ра́да старши́ни, іст. – на Україні в XVII–XVIII ст. – дорадчий орган при гетьмані, до складу якого входила вся старшинська верхівка.

Ніч. Великий курінь, де відбувається рада старшини Запорізької Січі (О. Корнійчук);

На раду старшини мають з'їздитися: генеральна старшина, полковники з усією полковою старшиною й сотники; виборні від полків генеральні радники й представники Запорозького Війська (з наук. літ.);

(16) Січова́ ра́да, іст. – у XVI ст. вищий орган козацької влади з центром Запоріжжя.

Ті дні, коли гупотіла земля від бентежної січової ради, коли мчали на герць молодики, – давно минули (Б. Антоненко-Давидович);

Січова рада порішила поки що з Січі не виступати, а тим часом спорядити з полковником Савою загін під Чигирин (Ю. Мушкетик);

(17) Чо́рна ра́да, іст. – загальна козацька рада, скликана в 1663 р. поблизу Ніжина для обрання гетьмана Лівобережної України, в якій брало участь селянство і міська біднота (чернь).

– Окаянна сірома нишпорить усюди по Вкраїні да баламутить голови поспільству. Хіба не чув ти поголоски про чорну раду? – Химера, батьку! (П. Куліш);

На чорній раді відбулися збройні сутички, в яких чимало старшини було забито козаками (з наук.-попул. літ.).

△ (18) Сільська́ ра́да – місцевий виборний орган державної влади на селі.

Після коротенького обіду він послав до Хомутенка виконавця із запискою, у якій значилося: “Цим повідомляю, що громадянинові Хомутенку Уласові Лук'яновичу негайно треба з'явиться в сільську раду” (Григорій Тютюнник);

(19) Техні́чна ра́да – консультативний орган з питань техніки (при міністерстві, науково-дослідному інституті, конструкторському бюро).

Технічна рада ствердила Павлові розрахунки (Ю. Мушкетик).

◇ Дава́ти / да́ти ра́ду (ра́ди) див. дава́ти;

Дава́ти / да́ти собі́ ра́ду (ра́ди) див. дава́ти;

Для (за́для, ра́ди і т. ін.) кра́сного сло́ва (слівця́) див. сло́во;

Знахо́дити / знайти́ [собі́] ра́ду див. знахо́дити;

Нема́ (нема́є, не було́) ра́ди див. нема́;

Проси́ти Христа́ ра́ди; Проси́ти ми́лостині (ми́лостиню) див. проси́ти;

Проха́ти Христа́ ра́ди; Проха́ти ми́лостині (ми́лостиню) див. проха́ти;

(20) Ра́да в ра́ду – спільно обговоривши які-небудь питання.

– Треба нам [птахам] вислати на звідини до ворожого табору, щоб ми знали, хто у них генерал.. Рада в раду, вислали Комаря, бо сей найменший і найхитріший (І. Франко);

Рада в раду, та й порішили їхати (Переклад М. Лукаша).

Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»

РАДА

Синонимы слова "РАДА":

Смотреть что такое РАДА в других словарях:

Рекомендуем посмотреть: